Вибач, та з мене напевно досить
за хвилину почнеться осінь
вже ніхто її не зігріє і ніхто мене не попросить
залишитися його мрією
міліметрами небо міряю
моє зелене небо яке в осені пожовтіє
а про мене ніхто не згадує, не турбується і не мріє
я вже вкотре падаю і знов вкотре вірю
в зеркалі очі кольору страху і розпачу
димом останньої сигарети насолоджуюсь вдосхочу
осінь малює на стінах твої портрети
ти ж зі мною хотів у неї.. то ж де ти?
заходь. в мене завжди відчинено, ласкаво просимо....
та нам на двох не вистачить одної осені.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=208712
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.08.2010
автор: Эллен Грин