Ти входиш у мене без посередників, тобто без пальців.
І, знаєш, таке, чомусь, збуджує понад усе!
БАйдуже, що я рОблю в цю мить:читаю Павича, вишиваю на п"яльцях,
Чи п"ю малими ковтками каву "гляссе".
Бо, коли, нарешті, крізь перепони думок ти таки входиш,
Я відкладаю на бік закономірні : читати, вишивати,чи пити
І зачинаю співати усім свОїм тілом:"Що ти...хочеш?", "Що ж ти...робиш?"
Бажаючи чути у відповідь твОго тіла :"Я... просто.... так хочу жити!"
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=208663
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.08.2010
автор: LaLoba