Знову Юрко набридає і далі він,
Готуйтесь, під мурами Відня ще одна битва.
Німецькою звучить це місто як Wien,
Тепер - Gott mit uns буде наша молитва.
Щойно придумав, хоч знав я давно,
Я не такий, але це так, не важливо.
Я свою кров перетворю в вино,
Пийте! Не п’єте, чому? А, зараз п’ють усі пиво.
Реклама зомбує на малий градус напоїв,
Де ж тоді ріст є душі інтелекту?
Ходять в державі майже худобою гої,
Я у цю справу доклав також лепту.
Макро інфарктами і мікро інсультами,
Ллються помиями, споживайте непотріб,
Перемикаємо телевізійними пультами,
Клізма не плазма і ми з того горді.
Буде на продаж і в нас органів лавка,
Всім не потрібний, бо вмирає комахою,
Гарно придумав, хоч хворий був Кафка,
В них в шість раз більше, я з цього не лахаю.
Сам маю ніс, завеликий Pinocchio,
Щоби повітря краще йшло до легенів,
Ще в італійській наше око - це occhio,
Мабуть ознака передалась з мовою генів.
З плем’ям етрусків, самоназва в них rasna,
Знову в історії штучна біла пляма,
Тут і не місто приховали, народ в резонанс ах,
Що вже казати, кістка для чорних Обама.
Ну так завжди: ляльки й ті, за лаштунками,
Тисячі років іде в світі ця п’єса,
Мертві психи найдорожчі на Сотбіс малюнками,
Кілька поетів хворих на голову модні і поетеса.
Не буду за прізвищами, в рядок імена,
Своєю культурою я самодостатній:
Мені досить Кобзаря і Каменяра.
Насрати на їх літературу, так званий «братній».
З народною музикою що стала шансон,
А ви думали зникла безслідно ідиш?
Ще один на жаргоні гаркавить в мікрофон,
Кріпакос, не туди ти світлом світиш.
Ти що націоналістом став і антисеміт?
Ісус - єврей і це не обговорюється, крапка!
Для обраного народу влаштований світ,
На наших злодіях не горітиме шапка.
Ба більше - нова Індія і її усі касти -
Сучасна Україна, я ж просто глядач;
Може такі як ми тут лише стали баласти,
Нам байдуже коли навколо є плач.
Відтоді як йдуть поміж нас ці окупації,
Серед тої темряви я знайшов ту єдину,
Прошу, дай мені шанс, не роби рекламації,
Коханням на крилах своїх до тебе я лину.
Закінчуй ці соплі, кріпаче, й вірша. Агов!
Нічого не буде, ти з нею - ну ніяк не близько.
А я ще раз крикну на всю країну: це є любов!
Я так тебе хочу моє ....ьке дівчисько!
Боже, дай же ж сили, саме я справжній Донбас,
Великими буквами і жирного шрифту.
У моїх грудях палає серце для Вас,
Я лиш за правду і ніколи за кривду.
Більше й найбільше віддам назавжди,
Завжди попереду йтиме також мій крок,
Хочу наблизитись до своєї мети,
З неба усім натрусити безліч зірок.
Хай ще цей хлопчик політає у мріях,
Мітинг він сам на своєму майдані,
Дівчинку свою теплом свого сонця зігріє.
О Лельо, О Лельо, лем в мя ся остані!
30.08.2010
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=208652
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 31.08.2010
автор: КРІПАКОС