"Мені однаково" - неначе мара,
Як епідемія якась,
Що в ній прадавня наша слава
Неначе брудом облилась.
Труд незміримий волеборців,
Спотворений чужим ярмом.
І я крізь натовп чую знов це -
"Хіба ж тепер не все одно"?
Не дай те, Господи, нікому,
Щоб стало духу те сказать,
Та ще й у голос ту промову -
"Мені однаково" кричать...
Пускаючи чужинців всюди,
Сокирою братів стрічать.
Ви що ж вчинили, добрі люди,
Кого зібралися вітать?
Того, хто вчить братерську душу
Губити в крові і в брехні?..
Не виправдовуйтеся: "Мушу!!!
Бо все однаково мені!
Нема життя мені й спокою,
І серед браттів й ворогів.
І якщо треба буде кров*ю
Я спокій увізьму собі"...
...А ви хоч чуєте промову,
Яка із ваших вуст луна -
Своїх братів мішати з кров*ю,
Щоб заїда вами панував.
Прокинтеся, хороші люди,
До свої землі згляньтесь ви,
Вона залита кров*ю всюди,
Вона пропитана сльозми...
В тій боротьбі за нашу волю
Ми посіпакам продались
І брат на брата фальш говорить,
А ворог зроджує в нас злість,
щоб ми своїми же руками
Один на одного пішли
І все здушили, все зламали,
Що ми так довго берегли.
Тому я прошу вас, згадайтесь,
Не ставте шиї під ярмо
І ворогу не піддавайтесь,
Хай вам не буде "Все одно"!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=208511
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 30.08.2010
автор: Лєха Суслик