Посмішка сонячного годинника

Соковите  і  тихе,  заплуталось  сонце  в  волоссі,
Зачепилось  за  трави,  розлилось  теплом  по  стежках…
Мирно  й  любо…  в  повітрі  вчувається  здалеку  осінь.
День  дозрів  і  на  захід  подався  за  сонцем,  як  птах.

пісня  котиться  літом,  і  серпня  розтягує  струни
відбиваюсь  в  зіницях  -  щаслива,  спокійна,  чудна…  
ти  малюєш  на  серці  травинкою  сонячні  руни
наше  спалене  літо  поволі  дісталося  дна

б’є  годинник…  лелека  сумливо  лаштується  в  ірій
в  яблуневім  врожаї  нуртує  й  солодшає  сік
місто  лине  в  туман…  ми  розчинимось  в  сутіні  сірій
помандруєм  босоніж  за  літом  на  сонячний  бік

29.08.2010
́́

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=208410
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.08.2010
автор: Рені