Замінорився непогідно вечір,
Забілив порцеляною небо,
Загубив перехожий предтеча,
Саквояж з партитурами Кеба.
Блюзом взявся усіх скликати,
Сквер дощовий і вколений,
І на нього здивовано гапились,
Жовті вікна, лицемірно зашторені .
Небо сипало сніжні оплески,
Голуби під блюз цілувалися,
На горищі поет писав опуси,
Хмари в коктейль збивалися.
Вітрини неоном глипали,
Забемолені звуки спливали,
А там, під старими липами,
Блюз і місто таємно кохались...
P/S ілюстрація до вірша- картина художника Богуцького
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=207948
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 27.08.2010
автор: Лана Сянська