Фіолетові сутінки на світлинах виблискують,
Наче не казкова казка.
Всі вони не є однакові,
Бо вони вже не твої й не наші.
Ми поїхали, а сутінки лишились,
Дочекатись наступного літа,
Коли знов приїдуть ті веселі дітки,
Й заспівають пісеньку Надії.
Хоч і діти ці веселі були,
Та у кожного свої біди
Свят за святом і ми знову
У веселому бабусиному літі.
Фіолетові сутінки знову з’являться
На світлині не казкової казки.
Тільки ніч казковішою буде,
Через те, що сутінки вже наші.
16.12.2007
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=207926
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.08.2010
автор: Gabriet Ksenia