So lonely!
Ніччю без кінця
Вривається безжально тиша:
Стальними кігтями гінця
Новими шрамами пропише
Вже омертвілий крик душі,
Що не змогла себе позбутись.
У спогади не повернутись
Дозволь собі на мить.
Мовчи!
So lonely.
Стогоном лови
Чекання марева світанку.
Вогненним келихом прорви
У темряві зоріння ранку.
Все ж завмирає самоти
Суцільно-герметична брама.
Цю зміг би оживити драму
Коханий хтось.
Але не ти.
So lonely...
Покликом життя
Втішай пустелю мертвих тіней
Одноманітності буття
У невловимому хотінні
Легкого дотику тепла.
Відкритості щезають миті.
Ніколи сльози не пролиті
Спечуться серцем кам’яним.
Це – зла...
Такий самотній у безодні,
Зав’язнеш глибше в помилках.
По колу побіжиш, як зомбі,
Якого направляє страх
Судоми каяття провин.
Вже не змінити жорсткість долі.
Ти, захлинаючись від болю,
Холодним подихом вершин
Шепочеш:
Lonely!
Lonely.
Lonely...
15.08.2009
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=207889
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.08.2010
автор: INFERI