Стінами обписаних чиєюсь люттю
З природним домішком дитячих сліз
Штовхати небо в прірву нових років,
Гарчати димом цвілих катастроф.
Ламати паростки невинних квітів
Серпами ржавими брутальних втіх,
Співати визгом іномарок лихих,
Що гасять вогники маленьких див...
Великий мен побачить іграшку в дорозі,
Штовхне непотріб новим стар-взуттям..
А вона плаче там.. на кр́аю долі..
Очима, де втопився рай...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=207835
Рубрика: Міська (урбаністична) поезія
дата надходження 26.08.2010
автор: мелодія сонця