Я не шукав собі любові,
Тому вона сама прийшла,
І спиртом вдарила по крові,
Й собою розум замела.
А я німий, глухий, й безокий.
Хіба хто-небудь поряд є?
Закоханий і одинокий –
Навік покликання моє.
Я – раб тунелів свого тіла,
Але я цар своїх думок.
Й чого би серцю не кортіло,
Я зроблю вирішальний крок.
І здійсниться моє бажання!
Впаду на висохшу траву,
Загублю знайдене кохання…
Й хоч після смерті поживу.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=20780
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 22.11.2006
автор: Дейнека