Коли йде дощ я бачу море

Коли  йде  дощ  я  бачу  море,
Коли  йде  сніг  я  бачу  гори,
Коли  пролиті  сльози  бачу,
То  сам  від  того  трохи  плачу.
Коли  я  бачу  посмішку  щасливу
Я  підкоряюсь  такому  диву
І  сам  радіти  починаю,
Але  чому  ніяк  не  знаю.
Коли  зустріну  погляди  глибокі,
Коли  побачу  очі  сірі,  одинокі
Волів  би  їм  допомогти
Та  мушу  не  оглядатися,  а  йти.
Коли  видно  ніч  без  світил,
Коли  лиш  вітер  підіймає  пил,
Коли  кепсько  на  серці  і  душа  сумує
Розум  божевільні  наміри  готує.
Важкість  думок  і  повна  ізоляція,
Коли  приходить  складна  ситуація,
Коли  не  знаєш,  що  робити
Я  бачу  необхідність  далі  жити.
Коли  йде  дощ  я  бачу  море,
Коли  йде  сніг  я  бачу  гори…
Я  бачу  інший  стан  речей,
Я  бачу  примари  з  минулого
Я  бачу  власну  безпорадність
Перед  нескінченним  світом.
Я  бігаю  по  колу
Сподіваючись  вийти  з  нього
Та  шлях  мій  визначений  ще  до  мене.
Коли  я  бачу  коло,  де  життя  моє  обертається
Я  знаю,  що  воно  раптово  обривається.

2005

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=207711
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 25.08.2010
автор: sashassop