Те, що в грудях сильно б`є,
І злітає в вир, мов птиця,
Що здавалося б своє,
Вже нікуди не годится.
Що найбільше я любив,
І для чого народився,
Я давно вже загубив,
І по схилу покотився
Те, по чому я ходив,
Й з чого щиро так знущався,
Вже народ мій зрозумів,
І досі не опам`ятався.
Чи це небо зеленіє,
Чи каміння ожило,
Та мою блакитну мрію,
Мов снігами замело.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=20764
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 21.11.2006
автор: Дейнека