То що? Я піду...
В ранок зашторений фіранкою з туману..
За яким вже не видно нічого,
Хочеш, допий з моєї скланки оману,
Хочеш попрощаемось ще за рогом.
Я піду... А ти залишайся...
В літі, чи в осені, там де хочеш..
Ти не чекай мене, лиш здогадайся
Що буде потім?
В калюжах з наших хмар вода,
На бруківці тепло нашого сонця,
Ти постарієш на день, на два...
А вона-
Буде просто дивитись з віконця...
Ілюстрація до вірша- картина худ. Богомольцева, з Львівського вернісажу.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=207639
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 25.08.2010
автор: Лана Сянська