О, так! Спади шаленством до тремтливих п’ят,
Лоскочучи лиш подихом ванільних небосхилів,
Торкаючись неторканих ніким іще принад,
Відчувши щось в лету на гребні стомленої хвилі.
Прийди, немов той дим, що розганяє злий мороз,
Розтань жарким вогнем, а потім вмить в мені замерзни.
Нехай не солод ти: всього отрута, - купор́ос,
І хай ти зими злі, а не чекані мною весни.
О, ні! Хай далі дощ паде краплинками з чола:
Мені без рук твоїх міцних, мабуть, уже й не жити.
Прийди, немов, вбиваюча підступністю, імла,
Щоб непокірливу мене дощем шаленства покорити.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=207397
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 23.08.2010
автор: Halyna