Підіймав свої очі до неба,
А там місяць блідий, молодий.
Не потрібно жаліти, не треба.
Я сильний, в душі я слабкий.
І так тяжко собі зізнаватись
У своїх слабких сторонах.
Та хочу, я хочу дізнатись,
Яка сила зимує у твоїх словах.
Прекрасна і лагідна, мила,
Всередині льоду гора.
Чи розтане той лід, тії крила,
Коли стане надворі весняна пора.
Білі крила, що зшиті
Проміннями сонця.
Не літають. Та це не потрібно тобі.
Твої очі весняними росами вмиті.
А де весни шукати? Забрати собі
Перші промені радості,
Потім печалі.
Де розквітнув на небі,
Той місяць. Що далі?
А далі чекання,
Єдина молитва.
Пусті тії ночі, що повні бажання.
Де місяць купався
В росі, молодий.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=207367
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.08.2010
автор: Юрій Завгородній