Одинокий птах в небі кружляє,
Одинокий птах летить не сідає.
Одиноких птах пір’я втрачає,
Одинокий птах далі літає.
З кожним рухом його крила
Пір’я сиплеться із птаха одинокого.
Втрачається сила, він падає
Та сам ще цього не усвідомлює.
Він стає голим та кволим,
Затухають очі хижака.
Він прагне страх поміняти
Та волю за страх важко віддати,
Одинокий птах чекає дива
Чекає, що зміцніють крила
Чекає, що підніметься високо
І буде там не зовсім одиноко.
Усі завжди чекають щось
Птахові також здалось,
Що все колись, а може вже
Повинно помінятись на таке,
Яке він бачив, може чув.
Птах одинокий не збагнув:
Змінюємося ми, а речі не міняються
Вони у спадок залишаються…
2005
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=207287
Рубрика: Вірші про тварин
дата надходження 22.08.2010
автор: sashassop