( Мазурок Н. В.)
Мене він уже не кохає,
Десь ходить тепер в стороні.
Біль серце моє розтинає:
Чи це не приснилось мені?
Минули ті зоряні ночі
Під місячним сяйвом, як сни,
Зоставшись у серці дівочім,
Мов дивний дарунок весни.
Коли позолотяться хмари,
Я ввечері вийду на двір,
Настрою подругу – гітару
І пісня полине до зір.
Мені посміхаються зорі,
Немов потішають мене:
- Чекай і побачиш ти скоро,
Як зірка нова спалахне,
Зійде ще зоря твоя рання
І світло її золоте
Розбудить у серці кохання.
І знову воно розцвіте!
05.09.08.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=207214
Рубрика: Присвячення
дата надходження 22.08.2010
автор: Микола Верещака