До старої стріхи торкнуся рукою.
Моя, Україно, - дихни сивиною.
Призимиста хата, верба над водою.
Моя, Україно, - болію тобою.
Церкви златоверхі, фортеці на кручі.
Моя, Україно, вони - невмирущі.
Козацькі кургани порослі травою.
Моя, Україно, - то пам’ять двобою.
Дніпровські пороги, танцюючі хвилі.
Моя Україна - пісні солов’їні.
Вітер зі степу приліг на парапеті.
Моя Україна - то доменні печі.
Роман-Кош, Говерла - велично-високі.
Моя Україна. Заплакані очі
Синіх озер поміж: лісами, лугами.
Моя, Україно, - прослався з віками!
22.08.10
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=207201
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.08.2010
автор: Валентина Ланевич