Мордує пам'ять час скорботний:
в селі—ні хліба, ні муки,
і чорним птахом рік голодний
збира останні колоски.
Болить уже не шлунок—серце,
бо ж найрідніші мруть і мруть.
Зосталося крупи на денці,
та й ту, напевне, відберуть.
Всесильний Боже! Чи ти бачиш?
Звіріють люди на очах.
Учора брат зарізав брата
і доїдає десь в кущах.
Якби могла я через роки
хоч крихту хліба пронести...
Та час—немов ріка широка,
Лиш пам'ять зводить ще мости.
Нехай ніколи не погасне
жертовна спогадів свіча,
хай смерть голодна передчасна
нас обминає повсякчас.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=207186
Рубрика: Історична лірика
дата надходження 22.08.2010
автор: мирослава