Ловити хвилини, що падають з швидкістю світла,
Ходити по краю Молочного шляху в безодні,
Ми ж бо - живі ембріони у віртуальному світі,
І жити у капсулі сплюнутій виміром часу не згодні.
Народившись в сузір’ї оснньо-зимового сонцестояння,
Щоб залишитись в Галактиці знаками Ваг і Козерога,
В дотичних екліптиках жити приречено, до незгасання,
І знати - вершить нашу долю правиця мегавічного Бога.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=207036
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.08.2010
автор: Лана Сянська