Після довгої спеки небо хмарами вкрилось,
Полилося на землю, так вологи хотілось!
В небі спалахи грались, грім стріляв щохвилини,
Парасолі ховали вкриті краплями спини.
Я вдихаючи дощ, оминаю калюжі,
Часом вдало стрибаю, а часом – не дуже.
І захопливо, радісно, майже до крику
Я під літнім дощем напував черевики…
І здивовані люди, що у транспорті пхались,
Через вікна дивились і часом всміхались.
Чи я дійсно вважаю, що моква – то красиво…
А я просто люблю коли дощ, коли злива!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=207018
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.08.2010
автор: Віктор Нагорний