Не силою капля камінь точить,
Тільки постійністю, день за днем.
Україну підкорити хочуть
Вороги, не мечем і вогнем.
Бо від води камінь розсипається,
Через століття – це вже пісок.
Україна стогне та здригається,
Коли відривається “кусок”.
Знаю, що камінь душі не має –
Мертве тіло не може кричати.
Україна – людську душу має,
Вона не в змозі довго мовчати.
Чужинці Україну топтали,
Її хотіли в рабство віддати,
Вороги, навіть, гадки не мали,
Що Україну їм, не здолати!
Довгі роки, великі знущання,
Були в українського народу:
Муки, біль, пригноблення, страждання –
Вони кров проливали, як воду.
Та не змогли рани віковічні
Мого народу волю зламати,
Україну – пани “пересічні”
Довго в рабстві не в змозі тримати.
Україна - наша Рідна Мати
Вона матиме духовні сили,
Коли буде свій народ навчати,
Як любити свій Рідний край, милий.
Україна – свободолюбива,
Свою незалежність уже має
І Україна буде щаслива,
Упевнено курс на це, тримає.
29. 04. 2003 р.
Пересічні - рядові, звичайні, посередні.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=2070
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 03.06.2004
автор: Persey