Чомусь, в житті
Ми розчиняємось
В буденній суєті
І розкладаємось.
Чомусь у грі
Ми вправно граєм,
Як у сні,
І виграваєм.
І до заходу
Ми носимо взуття
Низького ходу –
Таке життя.
Та досить сонцю заховатись,
І все міняється:
Ми йдемо в ніч кохатись,
Шукати, що ховається.
Ми гарбуємо:
Словом, ділом…
І складуємо
Що хотіли
У довгий ящик –
«Забуття».
Надіємось на краще,
Не вірим в каяття.
Сьогодні-завтра
Все одно
Життєва правда
Кине нас на дно.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=206971
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.08.2010
автор: Мари Мари