Загоє час душевні рани,
та шрам залишиться навік,
а місто знову у тумані
і сльози котяться з повік.
А що робити з почуттями,
які примушують страждати,
і як заснути довгими ночами,
коли я змушена чекати.
Та не повернеться минуле,
і помилку не виправиш ніяк,
а щастя поруч промайнуло,
бо згас чарівний мій маяк.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=20696
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 26.02.2007
автор: Оля Харченко