Затихли горласті громи-блискавиці,
На літніх дощах остудивши свій шал.
У вирій далекий зібралися птиці,
Відчувши природи одвічний фінал.
А "бабине літо", покрившись багрянцем,
Вдивляється в дзеркало стомлених вод.
Милується ніжним калини рум'янцем,
Немов найщиріша прихильниця мод.
Лиш небо звисока засмучено диха,
Йому ж бо, напевно, видніше звідтіль,
Що скоро завіє снігів кружелиха
І вистелить всюди пухнасту постіль.
І тихо порине в спочинок природа,
І будуть їй снитись замріяні сни.
Нехай набереться снаги в прохолоді,
Щоб знову розквітнуть в буянні весни.
16.06.06.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=206882
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 20.08.2010
автор: Микола Верещака