Іще один день я живу у твоїй брехні
Уже через силу, крізь біль тебе пробачаю
Ти знову смієшся і дивишся в очі мені
А в мене в очах живуть океани печалі
І я відчуваю що зараз ти спиш із ним
Тобі постелив він свою накрохмалену постіль
Байдуже що думають люди?… Чому? Поясни
Аж небо заплакало... краплі рахує хтось ті...
Я речі твої скину в сумку й поставлю у кут
Я вирішив твердо - такого кохання досить
А ти й не шукає пробачень не хочеш спокут
І запах його сигарет у наш дім приносиш
Дим вивітрився... і кохання за вітром пішло
І він не суперник мені - я і зла не тримаю
І те що між нами з тобою колись було
Черговою дозою віскі з горлА запиваю
Я спати піду...та чи сон мені допоможе?
Якщо кожна мить, кожен подих це думка про тебе
Я знову пробачу тебе... без тебе не можу
Вертайся додому... одному і жити не треба
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=206850
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=206865
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.08.2010
автор: MC_Yorick