РЕАЛЬНІСТЬ
Стікала ніч гарячою патокою, замішаною на звуках і запахах минання літа. А що воно, хіба минає? Подумала я… Та ні ж. Треба до вікна. Тут пахне травою, трохи бензином, трохи теплими кам’яними мурами. Але ж… Чомусь прілим листям каштану.?Та ж каштан ще в липні зіжовк, себто побурів, листя його скрутилося. Кажуть, всі каштани тепер хворі. Ні, ще літо… Ще спекотно. День бомжує у прохолодних під’здах, криючись від сонця, поки повернуться з роботи господарі домівок і він безперешкодно входитиме до квартир, ховатиметься під ліжка наніч. А вони, люди, і не знатимуть, що в них під ліжком народжується інший , новий день. Він вилазитиме з-під зранку, коли продзвенить будильник … І знову бомжуватиме на вулицях, у пішохідниї переходах, в скверах, в трамваях.
От так і я бомжую кожного дня… Чекаючи, коли прийде моя ніч, в моє помешкання. Я ховаюся від світу під простирало … і чекаю, коли прийде Він, Твій Голос. Теплий, ніжний, оксамитно-хриплий, з нотами шаленої пристрасті, з тембром хіті, з жагою, яка вливатиметься в мої спустошені за день вени, обезкровлені моїм бомжуванням в реальному світі серед людей, вулиць, гуркоту, брязкоту, миготіння облич, світу, який мені набрид. Я хочу ночі і Твого Голосу.
ІРРЕАЛЬНІСТЬ
Він - метеоритний дощ, що обливає моє тіло спекою, огортає сутаною жаги, мучить мене насолодою , болем, розпинає, розколює навпіл Танець в електромагнітному полі , торкання Космосу, відчуття невагомості у Всесвіті. Політ. Тантра відкриває нам шлях від третього виміру туди , де Вічність. Де ми - поза часом і простором.
Вимкнути розум. Зануритися в своє тіло і тільки воно думає, кожною клітинкою, кожною молекулою, відчуває Його. Воно само знає, що хоче. Тіло - мій Космос. "Пінде Со Брахаманде". Царстово Бога в нашому тілі.
Я лечу… А ти тримай мене і лети зі мною. В одній оболонці, згустку енергії, на одному вдиху, довгому, майже нечутному…. Чекай… Ще… ще… Ти тут? Я не знаю… Я там де ти… А де це?… Я не знаю… Я нічого не знаю...Там пусто, легко, хвилі, хвилі .... Прана…Тече по каналах наді. Матриця… Ми є, але нас нема. Ми померли на мить, чи дві, чи нескінченність . Летальність наша невідворотна. А зараз лише її мить. А хто знає, що таке мить, а що Вічність?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=206854
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 19.08.2010
автор: Лана Сянська