Надворі ніч і темний перевулок,
В якому дівчинка сама стоїть.
І нічого дивного отут не було б,
Якщо б не свічка, що в руках тремтить.
Життя її жорстокіше за пекло,
А серце в грудях холодніше за лід,
Виходить в двір надворі уже смеркло.
І знову губить чарівність своїх літ,
Ще зовсім юних літ...
Виходить в двір і запах сигаретний
Ні на мить її не покида.
Підняла погляд, підняла погляд мертвий,
І знов повільно очі опуска.
Вона ніхто, хоч звигляду людина,
А де душа? Вже проклята душа,
Хоч розуміє, що в світі не єдина,
Та одна, завжди вона одна.
Карму свою чудово розуміє,
Старається змінити все,
І тиша вже до крайності німіє,
Але життя нічого не несе.
Вена, шприц, і крапля крові,
І знов привичний стан душі.
І гасне свічка вже поволі
І знов життя, і знов життя вночі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=206512
Рубрика:
дата надходження 18.08.2010
автор: Самотнє янголя