Світ стає дедалі тіснішим
Життя щоразу стає гіршим
Цей світ готовий розчавити,
Скажіть для чого далі жити.
Усе розсіялось мов дим:
Пропали мрія і мета
Нічого не пороблю з цим
І голова моя завжди пуста.
Намагаючись хоч щось змінити
Переконаєшся, що жити
Не так то легко як здається,
Сльоза суму ще раз проллється.
Сумуєш, бо не можеш пристосувати
Цей світ до бажань своїх,
Події продовжують нерви псувати
І ти вже проклинаєш їх.
Проклинаєш людей, проклинаєш себе
Проклинаєш той день, коли родили тебе.
Проклинаєш усе чого не було
Проклинаєш і хочеш, щоб життя минуло.
Я не зміг змінити, покращити, прикрасити
Я не зміг пройтися і не впасти
Я не зміг тихо, і щасливо жити
Я не зміг ще трохи сил докласти.
Я байдужий до своїх перемог і втрат
Я байдужий як мертвий солдат
До усього, що було при житті із ним,
Але ще поки я є живим.
Скінчились сльози, а сум лишився
Цей сум в очах застиг, як кров
Світ переміг, а я розбився,
Розбився об асфальт знов і знов…
Я не бажаю більше жити
Я не бажаю щось змінити,
Усе розсіється мов дим
Пропаду й я із димом тим.
Система завжди перемагає,
Вона розчавлює усіх,
Іноді таке буває,
Що чути крики тих…
Тих байдужих і беззахисних істот,
Які закрили браму до висот,
Які із сумом у очах
Щасливі бувають лиш у снах.
Щоразу гірше,
Щоразу хочеться втекти,
Щоразу більше
Доводиться по життю іти.
Від життя важко втекти,
Смерть легко знайти
Та чи слід життя у себе забирати,
Коли ти сам нічого на заміну не можеш пропонувати.
2004
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=206189
Рубрика:
дата надходження 16.08.2010
автор: sashassop