Задуха інертністю простір позначила,
дозволила всім нове бачення
на теле і водних каналах.
За місяць я житиму феніксом,
відкинувши їхні всі "фе" і "за",
де збуджено сонце палає
чи просто недопалком жевріє.
Спочину на капищі жертвою.
Відлийте із бронзи і міді.
До мене лиш двадцять три сходинки,
якими нечасто приходили,
хоч стріти гостинністю міг би.
Німкені, акторки, письменниці
зробились мені однойменними,
а зліва на шальках - свобода
без жодних табу і обов'язків.
Насправді тебе лиш обожнюю,
хоч ти вже на то і не згодна.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=206182
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 16.08.2010
автор: Perelubnik