Повiтря повне шурхотом молитв-
я всi перешептала до iкони.
Карай мене,мiй Господи, законно,
як воїна,який боїться битв,
караєш Ти презирством з вуcт людських-
i вiн, нещасний, не виходить з дому,
бо вибрести з душевного содому
вже не пiд силу по стежках вузьких.
Я знаю: бiль мiй i Тобi болить.
Суди мене, хоч грiшну, хоч безвинну.
Та, може, тiнь сумної Магдалини
мене утiшить ув останню мить.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=206107
Рубрика: Сюжетні, драматургічні вірші
дата надходження 15.08.2010
автор: мирослава