АПЛIКАЦIЯ ВIДЧАЮ

Стукоче  дощ  свою  сумну  чечiтку.
П  л  и  в  е    у    с  i  р  i    б  е  з  в  i  с  т  i    н  у  д  ь  г  а.
Двi  сливи  за  вiкном-  понурi  свiдки
твого  зусилля  вiрити  богам,

твого  безумства  i  твого  прозрiння,
твоïх  недорозказаних  жалiв.
Iз  в  т  р  а  ч  е  н  о  г  о    вiком    п  о  к  о  л  i  н  н  я
ти  наче  з  битви,  виповз-  i  зомлiв.

Вдихнув  повiтря  врештi,думав-  свiже,-
i  задихнувся,аж  у  горлi-  крик.
А  ти  ж  читав:у  с  е    н  а  в  к  о  л  о  -  х  и  ж  е,
та  вiрити  цьому  якось  не  звик.

Вдягає  сливи  гайвороння  в  хустки,
чомусь  вдовинi,  сивi  бiля  скронь.
Єдиний  слiд  немiряного  туску-
короткий  вiрш,  гiркий  кiнець  безсонь.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=206106
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 15.08.2010
автор: мирослава