Морок віднайшов портал.
Темно. Ніч.
День заснувши входить в зону протиріч
Оголяє зміст повільно кожна річ.
Всесвіт блимає зірками.
Віч - на - віч.
Місяць-повня надсилає знаки. Суть.
Але дотик неможливий.
Правда – ртуть.
Ворухнулась пам'ять роду.
Страх чи лють?
І про щось пульсує в скронях:
«Не забудь!»
Закриває браму ранок.
Небо ясне.
Світло фарби-грим наносить.
Все прекрасне.
Але в пам'ять туга коле.
Дурість, власне .
Дім, сніданок, офіс, кава……
Вогник гасне.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=206056
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.08.2010
автор: Валентина Курило