Багато заробив я золота своїм мовчанням
Багато діамантів з очей котилося,
Багато натяків на вічне з коханням,
Але життя моє і досі не змінилося.
Усе залишилося таким як було
І не моя у тім провина,
Скоріше б життя промайнуло,
Скоріше б пропала людина.
Холодний як лід, байдужий до всього,
Я робив рівно нічого
Для того, щоб відректися від пустого…
Пустого, грубого животіння,
Яке несе в собі страждання
І жалюгідне те створіння,
Яке чекає на кохання.
Моє мовчання коштує чимало
Від нього лише єдині втрати
Та посміхнувшись щиро й вдало
Усе вдається приховати.
Я добре вмію приховувати страждання
Я посміхаюся, коли мене болить…
Мука може бути остання,
Остання крапля смутку догорить.
Скарби я тягну за собою,
Вони легкі, бо їх немає
Живу лиш думкою одною,
Що все завжди колись минає.
Безглузде марнування часу і грошей,
Безглузде втілення пустих ідей,
Безглузде життя на сторінках білих,
Безглузде каяття брехунів умілих…
Багато суму я купив
За золото та діаманти…
Ще більше діамантів заробив
І витратив на певні консерванти…
2004
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=206029
Рубрика:
дата надходження 15.08.2010
автор: sashassop