Ти знову посміхаєшся і сонце ллється легко
Як хочу я повірити, що все це – не брехня,
Що всі підступні задуми залишились далеко
І варто все забути, лишити лиш ім’я
Та і воно тут зайве, тут сонце, вітер, роси,
І все вагу втрачає, і значення своє,
До горизонту видно лиш тільки сінокоси
Весь світ потроху справжнім, прозорішим стає
Залишся тут зі мною, хоча би на хвилину
Зніми весь зайвий пафос, набутий десь цинізм,
Не бійсь собі зізнатись – в душі ти ще дитина,
В твоїх очах весь світ – імпресіонізм.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=205751
Рубрика: Присвячення
дата надходження 13.08.2010
автор: neverknowsbest