Нестримні бажання лякають,
В них зло ховається
Бажання в повітрі літають,
Й одне таки збувається.
Не те втілилось в життя бажання
Це помилкове здійснення та виконання
Та помилок таких практично не буває
І в повітрі на одне бажання менше вже літає.
Самі себе готові вбити,
Не думаємо, що слід робити,
А робимо велику шкоду,
Бо маємо таку природу.
Природа дурості і жадності,
Природа лихої заздрості,
Природа злісних помсти і образ
Така природа живе в нас.
Повітря грязне від бажань лихих,
Довкілля засмічене від думок злих,
Бажання виконуються самі собою
Незадоволений я долею такою.
Нестримні бажання,
Немає в них правди і добра
Не видно там навіть кохання,
Така вже настала пора.
Хто винен у страхіттях люду?
Самі винні через свою пихатість яскраву
Не треба чинити смішного суду,
Бо мають всі вдачу цікаву.
Готові вбити поглядом, думкою – розтоптати,
Готові вбити подихом, серцем – розірвати,
Готові думки лихі і прикрі скрізь пускати,
Готові, і себе покалічити та про це не знати…
Зникнуть пусті бажання, чистим повітря стане
Зникнуть всі погані люди, сонце більше не загляне…
Не загляне на тих хто лишився, бо нікого немає
Не загляне на поле війни мовчазної, бо війна триває…
Нестримні бажання всіх занапастили:
Живим нікого не залишили,
Кругом тільки безлад панує,
А в повітрі інший рій думок лютує.
Відбудеться ще одне повторення
Відбудеться ще не одне безглузде перетворення,
Але настане момент істини одної.
Буде життя для людини не лихої…
Але немає не лихих
Де взяти чесних і святих?
Вони прийдуть із небуття
Й відродиться усе земне життя.
2004
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=205717
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 13.08.2010
автор: sashassop