Востаннє як друзі стояли,
Здавалось, прощання це мить.
Та роллю своєю не грали,
Хоч знали, що серце болить.
Невільно чуттям життя дали,
Тепер не жалію про це.
Наче серце твоє мені взяли,
А потім хтось плюнув в лице.
Так радісно й гірко водночас,
Нестерпно і любо мені.
Та знаю, що літо тьмяніє,
Не знаю чи бути весні.
Що осінь нам скаже, чи зможе
Стерпіти розлуку на мить.
Хто в недузі цій нам допоже,
Коли серце так тихо кричить?
А зима.. Боже, люті морози…
Що й гадати… не знаю вже я
Чи душа серця витерпить грози
Чи зігріє любов ця земля…
13.08.10р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=205685
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.08.2010
автор: Ксю...