Я їхав за кермом і думав про кохання.
Про чисті душі, про палкі зізнання,
Про посмішки, від щирості гарячі,
Про те як серце безперервно скаче...
Про вечори, про ночі незабутні,
З яких розпочинається майбутнє,
Про сльози, за які казала мама,
Бо не завжди п’янкий вінець… буває й драма.
У метушні зникали пішоходи,
В обіймах пари залишали переходи.
Не вигадав нічого, все як є...
Я їхав містом, думав про кохання... не своє.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=205507
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.08.2010
автор: Віктор Нагорний