Мій поїзд не занесений в скрижалі,
Я знов застрягнув, бляха, на вокзалі.
Тепер – це Харків. Вечір. Б’є фонтан.
Дві кралі свій прикурюють “Житан”,
І свої сіті закидають – далі, далі.
Поважний пан тре окуляри чинно,
І все у нім виказує мужчину,
За ним закохані сплелись удвох,
А там фонтан виводить свій танок.
Мов Зорба-грек, танцює без спочину.
А ти далеко. Певно, вже у ліжку.
Ти гола й тепла. Твої груди й твої ніжки...
Який би я фонтан зробив тобі!
Він зародивсь у ніжній боротьбі
І бризнув би на тебе
й стелю
трішки.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=205113
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.08.2010
автор: Сергій П*ятаченко