В кожному обличчі я бачу тебе

В  кожному  обличчi  я  бачу  тебе
В    кожному    обличчі    я    бачу    тебе,
Я    не    шкодую    свій    час,    а    проте…
Я    лиш    пошкодую,    що    пізно    відкрився,
Що    пізно    відкрився    тобі.
В    обличчях    прохожих    і    сміхові    страху
Я    чую,    твій    голос    не    спить.
Я    лиш    пошкодую,    що    дав    тоді    маху,
Та    треба    далі    якось    жить.
А    сльози,    перлини,    чи    дощ  на    обличчі,
Я    так    ненавидів    той    дощ,
А    вітер    надворі,    а    вітер    все    кличе
Ім'я    твоє,    слів    різних    товщ.
Я    просто    сидів,    а    потрібно    вже    бігти.
Я    вже    запізнився,    спішити    куди?
А    зорі    на    небі,    а    небо    все    ближче,
А    небо    все    ближче,    торкнеться    землі.
Навіщо    страждання,    навіщо    тривога?
Коли    на    годиннику    стрілки    стоять.
Навіщо    питати,    питати    у    Бога?
Коли    треба    бігти,    а    ноги    стоять.
Я    встану    неквапно,    піду    по    дорозі
Хоч    йти    треба    в    інші    світи.
Мені,    що    втрачати,    раз    серце    в    облозі
Немає    життя.    В    думках    й    серці    лиш    ти.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=205089
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.08.2010
автор: Юрій Завгородній