Вітер фіранками лагідно грається,
Сонце заходить,а день починається.
Я сова.
Блимають зорі, недбало розкинуті,
Я в них зникаю- самотня, покинута,
Як вдова.
Марно борюся з пустими надіями,
Тими, що так "непомітно" висміюєш
Між рядків.
Тихо крадуться отруєні роздуми,
Що ти мене, "недостатньо дорослої",
Не схотів.
Я облітаю весь Всесвіт за досвідом,
Стану для тебе старою (дорослою)...
Самоціль?
Але сумнівний такий хід історії...
Адже ж знання (хтось так часто повторює)-
Лише біль?..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=204897
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.08.2010
автор: VenusInFurs