Хтось на стіні писав «я тут недовго»
Загадково-тьмяним кольором ночі,
фарбою з минулого життя,
Теплим холодом хрестоподібних сузір’їв,
що ніщо і нікого не хочуть,
Бо не знайти з виріїв вороття,
З чужих виріїв.
Хтось писав і тремтіла його рука
А думки були десь далеко-далеко…
Поіржавілі ланцюги пам’яті
Забрали нарешті з собою вони,
Щоб захиститись від пекла,
Та все одно бути на самоті
Й не бачити сни.
Сама лише незворотність посміхалась
Краплинами того рясного дощу,
Якого боялися снів піраміди,
Та писав, незважаючи, хтось.
Острах для тих хто вщух
І кому руйнувати свої атлантиди
Не довелось.
На околиць залізобетоні «… недовго».
Майже стерлися перші два слова
До грудня, як вітер осінній
Що на листі гадання своє розпочав.
Не признаюсь нікому –
Ці малюнки настінні
Я написав…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=204829
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.08.2010
автор: Quadro.Tony