Наше життя таке коротке,
Що ніби – це лиш тільки сон минає,
Воно прекрасне, досконале і солодке,
Воно проходить, ніби не було й немає…
Немає тих щасливих днів,
Коли відчував, що я живу й радію
І повернути я б хотів,
І побачити ті щасливі дні, ту мрію…
Ту мрію, яка ховалася серед людей,
Яка зі мною говорила
Вона була на втіху для гостей,
Вона сміялась й вільно ходила…
Колись згадаю про сьогодні,
Скажу що цього ніби і не було.
Всі спогади сидітимуть голодні
І їхній плин лиш серце чуло.
Я тужитиму за хорошими хвилинами,
Бо їх на вічність невсилі розтягнути
Я згадуватиму і пам’ятатиму годинами,
Бо не варто хороше просто забути.
Весь час одна лиш біганина
І мало радості й розваг буває
Пройде іще одна пуста година,
І день до ночі прибігає…
Коли не слідкуєш за часом стаєш щасливий,
Коли живеш тільки миттєвою подією,
Коли забуваєш, що став вже трохи сивий,
Коли спішиш, спішиш за мрією…
Наше життя таке коротке
Воно таке легке й просте
І не завжди воно солодке,
І не завжди воно пусте.
2004
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=204814
Рубрика:
дата надходження 08.08.2010
автор: sashassop