Пам’ятаю ту чарівну мить,
Коли зустрілися обоє
Спалахнуло серце моє
І до тепер воно горить.
Волосся і вуста
Яскраво миготіли,
Сказати вони хотіли
Та роль у них не та.
Твого погляду я не терплю:
Очі в землю ховаю,
Тебе сильно кохаю
Та не скажу, що я люблю…
Твій погляд – це питання,
Не видно в ньому глибини
Там потонуть навіть човни,
Бо загибель йде від кохання.
В погляді видно сподівання,
У ньому живе твоя надія
У ньому заховалась мрія
І мрія ця – твоє кохання.
Гори, гори душа моя
Не довго ще тобі горіти
Не довго ще отут блудити,
Але любити буду я.
Я признаюсь лиш на папері
Сказати мушу, що кохаю
І відповідь також знаю,
Чого відкриті твої двері…
Я на тебе зачекаю
Знайду сили, щоб сказати,
Що покохав й буду кохати
Ти зрозумієш я це знаю.
2004 для Люди,
вона вже замужем і має сина,
а все могло бути інакше
так що признавайтеся і може у вас
буде все інакше, удачі!!!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=204791
Рубрика: Присвячення
дата надходження 07.08.2010
автор: sashassop