Яскраво свiтяться маки
У твоїх бiлих руках
Захопливо хочеться знати,
Чи ти вмiєш так сильно плакати,
Як умiєш долати страх.
Зiницi стають прозорi
Вiд сили, що б’є iх них.
Це очi твої говорять,
Що ми -- не навiки хворi,
Що не безнадiйно крик.
Менi не потрiбна мова
На твоїх вгаслих вустах.
Я все розумiю. В зiницi знову
Впадають червонi вiдлуння кровi
у бiлих нетямних руках.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=204776
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.08.2010
автор: Тетяна Запорожець