Здав нарешті ЗНО...гарно здав) Поступати треба....життя гризе як не в сраку, то збоку....на кожному кроці знову випробування, які намагаєшся подолати...І все ж долаєш ті випробування...Старе - позаду, нове - попереду...
Хаха...Радий як слон!!!!! Поступив!!!! Туди куди хотів!!!! Буду старанно вчитись, щоб отримувати стипендію і відкладати на омріяний Стратокастер, або ж Гібсон..або Фендер))) І понад усе, я свого доб'юся, що би там не було...Але досягну поставленої цілі...
А ти знаєш, вже більше двох місяців пройшло...Я тебе рівно стільки часу не бачив...Перший місяць - червень - я тебе ще згадував, бо ми ще вконтакті спілкувались...Потім, я до Львова поїхав - там мої старі друзяки, яких 100 років не бачив. І так в моїх думках ти відступилась на задній план...аж якось, твої подруги нагадали мені про тебе.. - "А ти з Нею спілкуєшся???"....Блін, а й вправду забув, вже місяць пройшов...Варто подзвонити...зараз пізно вже, то подзвоню завтра...
Так і сталось. На другий день я тобі подзвонив. Не знаю чи дійсно, але ти була рада мене чути. А я то який радий був...Після цього дня, я тебе згадував частіше ніж тоді в ліцеї...Я знову дивився на твої фотографії і лаяв себе за те, що все ж не знайшов до тебе такого підходу, який знайшов би до любої іншої людини...І попри те, що ти мені сотні раз повторювала, що я не винуватий у цьому, я все ж відчуваю, що я винуватий..."Всі ми винуваті у своїй долі, ми самі творимо свою долю, своє завтра...(с)"
О так...Ті моменти....залишились тільки спогади....І стільки дівчат за це літо до мене причіплялись, і стільки раз я міг бути вже "коханим", але воно мені не потрібно...Мені одна ти потрібна...Втративши шанс, я усвідомив те, що без тебе мені дуже важко...я сильно звик до тебе, я звик тебе бачити хоть на мить, але кожного дня, чути тебе кожного дня...хоч і одне-два слова зазвичай: "Привіт, як ти?", але все ж мені цього тоненького голосу було достатньо, щоб цілий день пройшов вдало!! І зранку в мене був стимул прокидатися і їхати пів години в ліцей...а ввечері, я не виходив гуляти, бо ти в онлайні)))
І те що я сказав на початку, про старе і нове, це зовсім суперечить думці про тебе....бо ти наче відійшла у минуле, але досі я тебе згадую, досі ми спілкуємся, досі я відчуваю, що тоді відчував...Хаха....згадаю наш перший танець...блін, я тоді був на сьомому небі від щастя...я навіть памятаю пісню...Scorpions - The Wind of Changes...це одна з моїх улюблених) Ці обійми буду ще довго пам'ятати....Хаха...і невже це все було...невже відішло у минуле...блін, заставляю себе не плакати...
До речі, відкрию вам усім секрет....Машину часу все ж таки винайшли...давним-давно....дуже давно!!! Це звичайний годинник...жаль, що він не надає можливості подорожувати в часі)))) Хахаха....таке життя))) Заспокоюю себе тим, що все буде добре) Принаймні так повинно бути!
А взагалі, я буду навідуватись в Бориспіль...Я буду приїжати по суботах в ліцей, до вчителів, а потім знаходитиму тебе і будемо говорити, як тоді, на перервах))) А пам'ятаєш, як я тебе котлетками в буфеті годував??? :) Смішно було))) Хочу знову в 11 клас....в 11-Б....Хочу знову на перервах тебе бачити))) Побачу....ще побачу....Правда???
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=204751
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.08.2010
автор: Vanya_Malanyak