Ці зорі для нас погасли, ми котимся у безодню
І захід цивілізацій вже завтра, як не сьогодні.
Забули про те, ким були, не бачимо, ким ми стали,
Плазуюче покоління...А предки ж колись літали!
Не вірили у поразку- і гордість була, і сила,
Було так- і раз за разом здіймали могутні крила
Ті, чиїх внуків зараз зігнула бандитська влада,
Зробила із вільних птахів німе безголове стадо.
Де відцвіла калина- там маргінальні хащі,
Мало яка людина все ще вірить у краще.
Скоро погасне вогник, іскри засипле попіл...
Більше не буде ніяких патріотичних утопій.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=204732
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 07.08.2010
автор: VenusInFurs