І знову сидиш.....і знову чекаєш чогось, і навіть не знаєш чого, не знаєш куди від цього всього подітися, куди сховатися....Це я все про себе кажу)) ЗНО на носі....Пів місяця буквально залишилося....Пів місяця....а я не знаю, чи я щось знаю....чи напишу, чи не напишу....чи поступлю...ЗНО на носі....Я рахую ті останні дні травня і відчуваю що перехожу в майбутнє, в доросле життя...
Поступлю, буду студентом) Ех, хіба не мрія - студентське життя, гуртожиток, дівчата....Не знаю....якось мені цього не так хочеться. Куди без тих своїх однокласників, які вже стали для мене кращими друзями??? Куди без тих улюблених вчителів, БОДЯ і ГАНКА рулять....Наталя Михайлівна.....Блін, не знаю...Плакати хочу, але не буду, все ж, як не як, маю мужиком залишатися :)
Але більше мене хвилює те, що мабуть більше не побачу тебе....ЗНО на носі....Пів місяця....я не знаю, чи буде причина на то, щоб поїхати в Бориспіль...Чи ще побачу тебе...І тут дійсно сльоза йде...(- та нє, чекай, ти ж мужик, не плач - добре, не буду, здавлю у собі)
Бо за ті кілька місяців, ти мені наче рідною стала, і по-при ту сварку яка була між нами, і по-при ті твої стреси я далі відчуваю щось, що змушує мені написати тобі "Привіт, як справи", і те що підносить мене наче на сьому хмаринку, коли ти мені те саме бува напишеш, хоть і російською, але пишеш :)...
ЗНО на носі....Пів місяця....що мені робити, забути не можу, забити теж не можу...по-при те, що інші кажуть: "забий, не дочекаєшся" і по-при все інше....мені це якось далеко. Тато завжди мене вчив: зважити на думки всіх, вибрати щось позитивне з того, а потім узгодити із своєю думкою. Узгодити із своєю думкою, це найголовніше....Оскільки треба робити не тільки всім на користь, а й самому собі щось корисне витягувати....Це мабуть навіть егоїстично, але я так і роблю....Тобто я далі чекаю, може і дурний, але чекаю....мені і так нема що робити, крім того що готуватись до ЗНО....Тай іншої я не хочу...(До речі, ти ж зараз це мабуть теж читаєш, вибач що так прямо...але ти ж і так все знаєш - я оптиміст. І навіть якщо ти скажеш мені щоб я відмовився від того очікування, мені якось то далеко...романтик є романтик, оптиміст є оптиміст...до речі, текст тобі присвячую.)
Отож, ще пів місяця, не знаю куди подінусь потім....Але зараз в мене дві мети: здати ЗНО і поступити....ну і друга мета то вже і так тобі ясно...Головне те, що я вірю...і надіюсь на краще!!!
PS: ти мене за це сильно не лай))) Любов то така штука....блін....не хочу тобі погано робити....може колись зрозумієш....Молю Бога, щоб не запізно....
8 травня 2010
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=204654
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.08.2010
автор: Vanya_Malanyak