Закохані уміють розмовлять без слів,
Закохані лиш поглядами розмовляють.
Стрімку ходу шалених, незабутніх днів
Здається зовсім іноді не помічають.
Вони одним-єдиним подихом живуть
І стук сердець зливається в один- єдиний.
Для них троянди і в мороз завжди цвітуть
І кожен день для них бува неповторимий.
Кохання підіймає їх аж до небес,
Даруючи коханим для польоту крила,
Дарує ніжність їм і відданність сердець
І забирає у печалі біль і силу.
Але кохання потребує кожну мить
Поваги, щирості, підтримки й розуміння.
Кохання по-інакшому не може жить,
Бо зразу ж проросте бур`ян його безсилля.
А це страшніше, ніж образа і печаль,
Страшніше, ніж брехня й придумана провина.
Страшніше, ніж байдужість і «прости-прощай»,
Страшніше, ніж зламати у польоті крила.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=204444
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.08.2010
автор: Радченко