Палітру почуттів
поклавши на мольберт,
художник взяв у руки пензля
і завмер
в чеканні миті...
Єдиним подихом творив
шедевр -
ромашки в житі.
Він так писав... Він так писав -
життя спинилось.
Ромашки ті на полотні -
дарунок милій!
Та враз неначе ожила
тендітність біла:
напитися роси бджола
на квітку сіла.
Промінчик квіти цілував -
завмер в екстазі...
Митець в картину свою вклав
і душу разом.
Художник диво з див творив,
і не помітив -
кохана стиха підійшла
з волоссям в літо.
- Звичайні квіти? Ну й дивак!
В них - ніжність?
В оцих маленьких, польових? -
смішно!
Троянди краще б малював, маки...
Юнак дивився на шедевр -
плакав
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=204376
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 05.08.2010
автор: Omega